ВАЛЮ́ТА, и, ж. 1. Грошова одиниця, прийнята за основу грошової системи певної країни (карбованець, крона, долар і т. ін.). — Ви чудесно розумієте, мій друже, що радянські карбованці цілком достойна валюта, щоб змагатися з доларом (Ле, В снопі.., 1960, 226); // збірн. Інфляція [у буржуазних країнах] призводить до зростання спекуляції золотом та іноземною валютою, що також дає прибутки (Вісник АН, 6, 1957, 19).
2. Тип грошової системи, що діє в даній країні. Золота валюта; Срібна валюта; Паперова валюта; // Золоті або срібні гроші, які використовуються в міжнародних розрахунках і які забезпечують золотий вміст паперових грошей, що мають обіг в межах даної країни.
3. У вексельних операціях — сума, на яку видано вексель.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 286.