ВАНТА́ЖИТИСЯ, иться, недок. 1. Наповнюватися вантажем, забирати вантаж (у 1 знач.). Три могутніх мости-естакади були перекинуті з берега далеко в море, на глибінь, щоб зручніше було вантажитись океанським суднам (Гончар, Таврія.., 1957, 301).
2. Заходити, сідати з своїм вантажем (у поїзд, літак, на судно і т. ін.). Було наказано вантажитися на платформи і брати з собою запаси, потрібні для тривалого переїзду (Собко, Запорука.., 1952, 3).
3. Пас. до ванта́жити. І цукор, збіжжя, коні та воли Вантажилися похапцем в вагони (Бажан, Вибр., 1940, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 289.