ВАПНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. с. г. Удобрювати вапном грунт для зменшення його кислотності. Коли осушені болотяні грунти мають кислу реакцію, їх слід вапнувати (Нариси про природу.., 1955, 248); Біля Черемоша ланка Марії Сайнюк вапнує приозерну долинку (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 244); // Обробляти солому певною кількістю вапняного розчину для кращого перетравлювання її (при годівлі сільськогосподарських тварин).
2. Покривати вапном, білити вапном.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 290.