ВАРЕНИ́ЦЯ, ВАРЯНИ́ЦЯ, і, ж. Виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, який іноді варять і без начинки. Нема жита ні снопа, Вари варениці (Шевч., І, 1951, 106); Раз подали на обід вареники. Варяниці були трохи товсті й цупкі (Н.-Лев., III, 1956, 209); Найбільш поширеними виробами з бездріжджового тіста є вареники, варениці, галушки (Укр. страви, 1957, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 291.