ВАРЕНУ́ХА, и, ж. Горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами. Як випили варенухи, то й загули, як мухи (Номис, 1864, № 11635); І щедро платили кобзарям за ці пісні старшини, годували, поїли міцною горілкою, старим медом і варенухою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63); На порізаному і подовбаному столярському столі стоїть страва, самогон і темна варенуха (Стельмах, II, 1962, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 292.