ВАРТІ́ВНЯ, і, ж., заст. Приміщення для сторожа або військових вартових. І ключник.. полетів до вояцької вартівні, що була зараз при вході тюремного будинку (Фр., II, 1950, 257); За статутом не дозволяється пускати сторонніх людей до вартівні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 294.