ВАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. 1. Не наважуватися. Бачу, хоче щось оповістити і варується (Вовчок, VI, 1956, 332); // Соромитися. Вони вже не варувалися його та вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (Коцюб., І, 1955, 274).
2. Остерігатися, берегтися. Котрий іде у старости, то най ся варує (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 295.