ВАРІА́НТ, а, ч. 1. Видозміна, різновид чого-небудь. Я думаю, що се не пусте освоїтись одразу з новою мовою і з варіантами в програмі, прилучивши до того нормальну, вже саму по собі чималу роботу (Л. Укр., V, 1956, 381); Двічі зазирає до кабінету великий маршалок, а Сагайдачний все розгортає різні варіанти походу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 500); В уяві малювалися варіанти тунелю (Ле, Міжгір’я, 1953, 112); // Той самий твір (літературний, музичний, фольклорний і т. ін.) в іншій редакції. Корнійчук.. знайомився з учасниками героїчної боротьби.., читав їм перші варіанти п’єси (Укр. літ., 10, 1957, 124); На мотив популярної пісні про громадянську війну — "Тачанка" в час війни було створено багато її варіантів, зокрема "Партизанська тачанка" (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 64); // шах. Одна з комбінацій ходів, можливих при даному положенні фігур на шаховому полі. Форсований виграючий варіант.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 292.