ВА́ТРА, и, ж., діал. Вогнище, багаття. В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Черемш., Тв., 1960, 67); На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (Панч, О. Пархом., 1939, 50); * У порівн. — Поверни ти [Вишенський] на Вкраїну, зігрівай нас своїм словом, будь між нами мов та ватра у кошарі пастухів (Фр., XI, 1952, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 297.