ВВІ́РЧУВАТИСЯ (УВІ́РЧУВАТИСЯ), ується, недок., ВВЕРТІ́ТИСЯ (УВЕРТІ́ТИСЯ), и́ться, док. Заглиблюватися в що-небудь внаслідок обертального руху (про свердло, коловорот і т. ін.). Явдоха підлізла під ближчий гамазей. Лягла на спину і приладнала коловорот. Ввірчуючись у дерево, він заскрипів (Донч., III, 1956, 10); * У порівн. — Дарвіна ви, отче Вікентію, купляли чи, так би мовити, спадщина? — крутнувся [отець Миколай] на місці, начеб мав намір ввертітися в підлогу (Стельмах, І, 1962, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 304.