ВГА́ЧУВАТИ 1 (УГА́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ), вгачу́, вга́тиш, док., перех., розм. Витрачати на щось у великій кількості (гроші, матеріал). — Продам за ті самі гроші, що колоністам під Одесою вгатив, і за дорогу не накину, — сам [селянин] дивується з своєї великодушності (Стельмах, Хліб.., 1959, 122); Ми на всяк випадок заклали [під стоян мосту] вибухівку. Все готове, дві тонни вгатили (Ле, Право.., 1957, 118).
ВГА́ЧУВАТИ2 див. уга́чувати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 306.