ВГВИ́НЧУВАТИСЯ (УГВИ́НЧУВАТИСЯ), ується, недок., ВГВИНТИ́ТИСЯ (УГВИНТИ́ТИСЯ), и́ться, док. 1. Обертаючись навколо своєї осі, входити, проникати в що-небудь. Спина йому збігалася брижами. Чомусь був певний, що міна обов’язково вгвинтиться йому в поперек, як свердел (Гончар, І, 1954, 41); * Образно. Там у нього [собаки] була купа соломи, в яку він угвинчувався так, що виднілися тільки його очі і ніс (Сенч., Опов., 1959, 319).
2. тільки недок. Пас. до вгви́нчувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 306.