ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ (УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся і ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ (УГЛИБЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., ВГЛИ́БИ́ТИСЯ (УГЛИ́БИ́ТИСЯ), вгли́блю́ся, вгли́би́шся; мн. вгли́бля́ться; док., рідко. 1. Заходити, проникати в глибину чого-небудь; заглиблюватися. Червоні бійці стерли з лиця української землі граничну рису й стрункими, прудкими колонами вглиблювались у Західну Україну (Тудор, Вибр., 1949, 344).
2. Вникати в суть чого-небудь. Чим дальше вглиблявся [Борис] в поему, тим більше блідли в його пам’яті фантастичні пригоди (Фр., III, 1950, 35); Безсмертне Партії учення — яка це мудрість, глибина! Безсмертне Леніна учення — вглибляйся, молодь, аж до дна! (Тич., II, 1957, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 307.