ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВГЛЕ́ДІТИСЯ (УГЛЕ́ДІТИСЯ), джуся, дишся і ВГЛЯДІ́ТИСЯ (УГЛЯДІ́ТИСЯ), джу́ся, ди́шся, док. Уважно розглядати кого-, що-небудь. Він озирається навколо, пильно вглядається в робітниче передмістя, але скрізь.. безлюдно (Епік, Тв., 1958, 415); Він пильно, напружено вглядався в бійця, немов дивився на нього здалеку (Сміл., Зустрічі, 1936, 45); Сів я край могили, В небо углядівся (Щог., Поезії, 1958, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 307.