ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА), и, ж., розм. Те саме, що одяга́нка. — Я плачу наймичкам двадцять карбованців ще й даю юбку чи там яку удяганку, — сказав пан (Н.-Лев., II, 1956, 47); Що випроваджувало з Березняків головину доньку Катерину? Може, старий батько зобиджав її вдяганкою та обуванкою чи дорікав шматком хліба? (Вол., Місячне срібло, 1961, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 314.