ВДЯ́ЧНО. Присл. до вдя́чний 1. Тетяна вдячно подивилась на Андрія (Вас., II, 1959, 81); Яків бачив, як Артем Черкашин, наблизившись до Савелія, взяв його руку і вдячно потиснув (Шиян, Гроза.., 1956, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 314.