ВЕДМЕДКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що ведмедикува́тий. Олесь високий, худорлявий, з білявим розтріпаним чубчиком, Івась коренастий, ведмедкуватий, ніби націлювався на противника своїм широким загорілим лобом (Збан., Старший брат, 1952, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 315.