ВЕЛЕ́НЕВИЙ, а, е. Прикм. до веле́нь. Наполеон зітхнув, погляд його упав на папірець. На дебелий, веленевий, що прибув з Петербурга (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 317.