ВЕЛИ́КДЕНЬ, кодня, ч., церк. Християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства — Христа. Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис, 1864, № 518); На великдень на соломі, Против сонця, діти Грались собі крашанками (Шевч., II, 1953, 197); — Наша мама і великодня так не чекала, як землі (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 40); * У порівн. Тіснота [на ярмарку], як у церкві на великдень! і протовпиться не можна (Н.-Лев., І, 1956, 58); Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній, як на великдень, хаті (Коцюб., II, 1955, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 318.