ВЕЛИ́КИЙ, а, е. 1. Значний своїми розмірами, величиною; протилежне малий. [Кобзар:] Світ великий, світ широкий, усякого до себе прийме, всякому достаток добуде (Мирний, V, 1955, 110); Над селами, над нивами, Лугами та долинами Велика хмара йшла (Гл., Вибр., 1957, 109); Земля велика, далечінь багата, Не вичерпать рішучості і сил (Бажан, Вибр., 1940, 172); // Значний кількістю; численний. І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом (Шевч., І, 1951, 354); Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Л. Укр., III, 1952, 730); // Який значно переважає своїми розмірами інші подібні предмети. Вікна великі, мов двері; а двері, як ворота (Кв.-Осн., II, 1956, 287); Роса пообвисала великими краплями на бур’яні, дереві і спадала дощем додолу (Мирний, І, 1954, 246); // Більший, ніж потрібно по мірці. Великий чобіт на нозі, а малий під лавкою (Номис, 1864, № 11157); З дверей виставляється голова хлопчика в пошарпаній, занадто великій шапці (Л. Укр., ІІ, 1951, 19); // Значний за часом. Ану, заспіваєм! Проби ради… Та цур йому! Лучче полягаєм Та виспимось. День великий. Ще будем співати (Шевч., І, 1951, 306).
Вели́ка вода́ — про повноводну річку, повідь і т. ін. Хіба забув ти, що великою водою Ворочають великі млини? (Греб., I, 1957, 70); — О, яка вода велика! — воркотів дальше жандарм. — Коли б тілько стежки не залляла та кладки не забрала (Фр., II, 1950, 28); Вели́ка доро́га, заст. — далека дорога. Ой, не їдь, синку, у велику дорогу (Сл. Гр.); Вели́ка Земля́: а) у тих, хто перебував в далеких експедиціях, — назва материка або центральної частини країни; б) у партизанів — назва території Радянського Союзу, не окупованої в час Великої Вітчизняної війни. Партизани шукали всіх способів установити зв’язок з Великою Землею і тільки тепер трапилась можливість заявити про себе (Шер., В партиз. загонах, 1947, 58); Вели́кий піст, церк. — піст, що триває 7 тижнів перед Великоднем. І великий піст, і петрівка, і спасівка, і пилипівка тяглися довгими тижнями й місяцями (Донч., III, 1956, 23); Вели́кий шлях — упорядкований широкий шлях, який сполучає значні населені пункти. Його вигнала на великий шлях нуждонька та бідонька (Вовчок, І, 1955, 361).
∆ Вели́ка голінко́ва (гомілко́ва) кі́стка, анат. — більша з двох кісток голінки (гомілки); Вели́ка кало́рія, фіз. — кількість тепла, потрібна для нагрівання 1 л води на 1° С; Вели́ка лі́тера, грам. — заголовна літера, яка відрізняється від малої висотою, іноді накресленням і вживається згідно з правилами правопису. Власні назви звичайно означаються на письмі написанням з великої літери (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 300); Вели́кий па́лець — двосуглобовий, товщий від інших, крайній палець на руках і ногах. Вона стала великими пальцями на вершок дверей, налапала ногою клямку (Н.-Лев., II, 1956, 178); Він підніс праву руку, на якій бракувало двох пальців — великого і вказівного (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); Вели́кі півку́лі, анат. — центральні, основні і значні величиною півкулі головного мозку. Проводяться [в Інституті фізіології] дослідження, присвячені вивченню представництва ряду внутрішніх органів у корі великих півкуль (Наука.., 1, 1961, 45); Вели́ка рога́та худо́ба — бики, воли, корови, буйволи, яки і т. ін. Надзвичайно великий економічний ефект у тваринництві дає, наприклад, безприв’язне утримання великої рогатої худоби (Наука.., 3, 1960, 31); Вели́ка хі́мія — промислова хімія. Енергетики беруть безпосередню участь у створенні і розвиткові великої хімії України (Рад. Укр., 7.І 1965, 2).
2. розм. Який вийшов з дитячого віку; дорослий. Від малих дітей голова болить, а від великих — серце (Номис, 1864, № 9195); Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем (Л. Укр., III, 1952, 483); Я маленьким збирав тут вугілля, щоб великим збирати пісні (Сос., III, 1958, 60).
Мале́ й вели́ке — усі, незалежно від віку, діти й дорослі. Дивлюсь — з лози іде Різак, — Його мале й велике знає (Гл., Вибр., 1957, 297).
3. Який набагато переважає звичайний рівень, звичайну міру. Малі тілом, та великі духом (Номис, 1864, № 7332); На мій погляд — у Вас дуже великий художницький талан (Мирний, V, 1955, 383); Вагон не мав ніяких приступок, і пасажири влазили до нього з великими труднощами (Панч, Синів.., 1959, 11).
◊ На вели́ку си́лу — із значними труднощами. — Приятель пише, що книжку ту ["Кобзар"] він на велику силу роздобув, хоч вона вже давно у світ вийшла (Мирний, IV, 1955, 389); У вели́кій приго́ді — (бу́ти, ста́ти) — бути, стати дуже корисним, доречним. Я співаю. І про Ясси, І про Жовті Води, і містечко Берестечко. В великій пригоді Нам сьогодня вони стануть! (Шевч., І, 1951, 305).
4. Який має чималу силу прояву, інтенсивність дії. Всі підняли великий крик (Котл., І, 1952, 167); У великі дощі рілля скочувалась з водою униз (Н.-Лев., II, 1956, 260); А вітер засипає слід… мороз великий (Л. Укр., І, 1951, 406); // Значний глибиною, силою (про почуття, душевні переживання). Од великого гніву так вона і палала (Вовчок, VI, 1956, 233); Вернувся Іван з великою радістю (Мирний, II, 1954, 88); Люди гадали, що він загинув з великого жалю (Коцюб., II, 1955, 332).
5. Який має важливе значення. Щоб відкриті всі закони Скрізь ішли враз в перегони До великої мети: Знищення гнізд темноти! (Фр., XIII, 1954, 399); Великі справи можуть вірно розв’язуватися лише тоді, коли за ними стоїть майбутнє! (Стельмах, Хліб.., 1959, 22); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (Воронько, Тепло.., 1959, 160); // у знач. ім. вели́ке, кого, с. [Марфа Варфоломіївна:] Не біжи за великим, щоб малого не згубити (Кроп., II, 1958, 268); Хома.. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (Гончар, I, 1954, 201); // Який мав визначне політичне й історичне значення. Велика Жовтнева соціалістична революція; Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу; // Який має надзвичайну силу впливу, глибокий, важливий змістом. Правду, велику правду сказав мені твій батько (Кв.-Осн., II, 1956, 64); Надія світить малиново Людині в ночі грозові, Велике Ленінове слово І думи Леніна живі (Мал., III, 1957, 155); Яке велике слово те — свобода (Воронько, Тепло.., 1959, 166); // Визначний за суспільним становищем. Щоб бути годним своєї коханої, я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (Коцюб., III, 1956, 281); — Ага, були великі люди. Давайте їх сюди на папір. Полководців, учених, державних діячів. Запишемо їх рядочком, а потім ще й підкреслимо, щоб короткозорі закордонні професори бува не прогавили ваших [ланкового] предків (Ю. Янов., II, 1954, 117); * Образно. [Роман:] Дві голови — два розума, п’ять голів — громада, а громада — великий чоловік (Кроп., II, 1958, 51).
Вели́кі держа́ви, політ. — держави з найзначнішим міжнародним впливом і матеріальними багатствами; Вели́ке князі́вство, іст. — назва найголовніших і найвпливовіших князівств стародавньої Русі; Вели́кий князь (вели́ка княги́ня, княжна́), іст.: а) вищий князівський титул стародавньої Русі. Боярин Полуяр впав долу, проповз на колінах кілька кроків, ніби хотів знайти руку великої княгині (Скл., Святослав, 1959, 40); б) титул, що надавався членам імператорської родини в царській Росії. — В газетах писали, що буде проїжджати в Крим великий князь (Н.-Лев., IV, 1956, 47).
◊ Вели́кий пан, заст. — знатний, багатий поміщик; вельможа. Про його [маєток] балакали й полупанки, і панки, і службовці, і навіть великі пани (Мирний, III, 1954, 282); Переліски, гроти, озера, павільйони і водограї — всю Софіївку — просто, на голому місці, на рівнині, наказав кріпакам зробити для своєї коханої Софії великий пан, граф Потоцький (Смолич, II, 1958, 11); Вели́кий понеді́лок, церк. — понеділок останнього перед Великоднем тижня. В великий понеділок до Кайдашів зайшла бабка (Н.-Лев., II, 1956, 329); Вели́ка субо́та, церк. — остання субота перед великоднем. Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг (Н.-Лев., III, 1956, 205); Вели́ке цабе́; Вели́ка ця́ця, ірон. — поважна, впливова особа. [Панас:] Як ти поcмів зайти у мою господу? Велике цабе: волосний писар!.. (Кроп., І, 1958, 129); Брат її якесь велике цабе в городі. Гроші їй посилає (Руд., Вітер.., 1958, 158); Він дума, як голова, то й велика цяця (Мирний, II, 1954, 185).
6. Геніальний, загальновідомий, діяльність якого дуже високо оцінена. Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого великого кобзаря (Коцюб., III, 1956, 48); Підняв його [червоний галстук] Ленін великий над світом і вище підносити — нам заповів (Бичко, Вогнище, 1959, 16); І проміж нас живе ясна і чиста слава.. великого Франка (Рильський, І, 1956, 141); // Який виділяється надзвичайною обдарованістю в чому-небудь; відомий. Дід Опанас багато знав пісень і був колись великий співака (Вас., II, 1959, 521).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 318.