ВЕНГЕ́РСЬКИЙ, а, о, заст. 1. Прикм. до венге́рці. Максим прицілився: бух! — венгерський офіцер заорав носом — і не скрикнув (Мирний, II, 1954, 131).
2. у знач. ім. венге́рське, кого, с. Сорт виноградного вина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 324.