ВЕНЕЦІА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до венеціа́нці і Венеція. Вечоріло, але ще добре було видно місто над морем, і дехто запевняв, що бачив знамениті венеціанські канали на вулицях (Минко, Намасте.., 1957, 5); // Зробл. у Венеції або таким способом, як робиться у Венеції. Оглянув [капітан] себе у великому венеціанському дзеркалі при вході (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 8).
Венеціа́нське вікно́ — широке, закруглене зверху вікно, що складається з звичайного вікна посередині і по піввікна з боків. Я знов заблукав у затишну У-ську вулицю з одним освітленим до пізньої ночі венеціанським вікном (Коб., III, 1956, 100); В розчинене венеціанське вікно гуртожитку вривається сонце (Мик., І, 1957, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 324.