ВЕНЕЦІА́НЦІ, ів, мн. (одн. венеціа́нець, нця, ч.; венеціа́нка, и, ж.). Мешканці Венеції. [Річард:] Я вже ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди, облесливих речей венеціанців (Л. Укр., III, 1952, 42); У Потоцького був чудовий хор-капела під керівництвом венеціанця Петруччі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 325.