ВЕ́НЗЕЛЬ, я, ч. Пов’язані між собою або перевиті в малюнок початкові літери власних імен. В одному з вікон красувався вензель "ЄФТ", початкові літери її ймення, Єкатерини Толстої (Ільч., Серце жде, 1939, 353); На довгому столі у високих келихах зі старовинними вензелями пінилося іскристе вино (Собко, Запорука.., 1952, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 325.