ВЕНТИЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до вентилюва́ти. Колосальний басейн гірського повітря, постійно вентильованого високими вітрами.., стояв над цією розкішною країною (Смолич, І, 1958, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 325.