ВЕРБЛЮДИ́ЦЯ, і, ж. Самка верблюда. Сафар.. поляскував язиком: оце так здобич! За таку бранку можна віддати табун легконогих степових лошиць, сотню верблюдиць — і того мало (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 326.