ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська). А в пікінери вербували, Та теж охочих (Шевч., II, 1953, 253); — Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в’язальниць (Шиян, Гроза.., 1956, 479); // Залучати до якоїсь діяльності, до участі у якій-небудь організації. Наші побратими рішили вербувати до свого побратимства широку громаду бориславських ріпників (Фр., V, 1951, 372); Таємні агенти гестапо розбрелися.. вербувати шпіонів та провокаторів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 326.