ВЕРСИФІКА́ТОР, а, ч. 1. заст. Поет.
2. ірон. Людина, що складає вірші, які не мають глибокого змісту. П’яні співуни — просто від кохання співали, а не оспівували.. своє кохання, як те часом роблять декотрі версифікатори (про віршомазів річ, а не про щирих поетів) (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 330.