ВЕРСТА́К, а́, ч. 1. Спеціальний стіл з пристроями для кріплення оброблюваних ручним способом дерев’яних або металевих предметів. Верстак притуливсь до стіни; Сидить за ним майстро і струже драниці з обрубка старої сосни (Щог., Поезії, 1958, 345); Слюсарний верстак.
2. рідко. Те саме, що верста́т 1. За верстаком ткачі (Граб., І, 1959, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 331.