ВЕРТИ́ХВІСТ, воста, ч., розм. Те саме, що вітрогі́н. [Мотря:] То не якийсь там вертихвіст. То чоловік статечний (Собко, П’єси, 1958, 12); Той вертихвіст до всього призведе (Кучер, Прощай.., 1957, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 333.