ВЕ́РХОМ, присл. По верхній частині, у верхній частині чого-небудь.
ВЕРХО́М, присл., рідко. Те саме, що ве́рхи. Карпові діти одв’язали коняку і почали їздити верхом (Н.-Лев., II, 1956, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 337.