ВЕРХОТУ́РА, и, ж., розм., жарт. Верхня частина якого-небудь приміщення, верхній поверх. — Чекали внизу, і довелося на цю верхотуру! Ху.. з рюкзаками… без ліфта! (Дмит., Розлука, 1957, 132); — І багато народу було?.. — Повний клуб. І внизу, і на верхотурі, — пояснив дід (Кучер, Дорога.., 1958, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 337.