ВЕСЕЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить веселий. Звичайні діточки! Ідуть І веселенькі, і здорові, Аж любо глянуть, як ідуть (Шевч., II, 1953, 318); Хлопець гарний, русявий..,очі веселенькі, як зірочки (Кв.-Осн., II, 1956, 27); Вони ляскали в долоні, гиркали. А врешті виходила веселенька мелодія (Досв., Вибр., 1959, 79); // Приємний на вигляд. Середина хати стояла одкрита, немов на сцені. Веселенькі шпалери, залізне ліжко,.. фотографія на стіні (Коцюб., II, 1955, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 338.