ВЕСНЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Прикм. до весна́ 1, 2. Весняна пора; // Який буває, відбувається навесні. Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних (Шевч., І, 1951, 389); Березовий сік… Ніжний трунок весняний, Що годує і поїть ледь помітні бруньки (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39); Весняна оранка; * Образно. А Давидові спогади — зелені, весняні (Головко, II, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 341.