ВЕСНЯ́НКА1, и, ж. 1. Хорова народнообрядова пісня, в якій оспівується пробудження природи, кохання, надії на врожай і т. ін. Заспіває.. З дівчатами на вигоні — Гриця та веснянку (Шевч., І, 1951, 25); Здалека заносилися дівочі голоси — співали веснянку (Вовчок, І, 1955, 348); Вечорами дівчата співають веснянок (Ю. Янов., І, 1954, 259).
2. Народна назва пташок, що прилітають ранньою весною. Веснянкою він, як і всі наші птахолови, називає весняних пташок, що перші приносять нам з далеких теплих країв свою нову пісню (Коп., Як вони.., 1948, 6).
ВЕСНЯ́НКА2 див. весня́нки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 341.