ВЕЧІ́РНЯ, і, ж., діал. Вечерня. — Оце вже вечірня йде давно, — озвався служка (Вовчок, VI, 1956, 254); Вдарило на дзвіниці в дзвін — до вечірні мабуть (Головко, II, 1957, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 345.