ВЗІРЧА́СТИЙ, рідше ВЗО́РЧАСТИЙ (УЗО́РЧАСТИЙ), а, е. Який має візерунки, прикрашений візерунками. Пісня.. тужно б’ється.. під осяйним взірчастим склепінням (Кучер, Трудна любов, 1960, 186); Стіни обкладені узорчастою керамічною плиткою (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 347.