ВИБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́БАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ви́бавляться; док. 1. Позбуватися кого-, чого-небудь неприємного. Дістали [знайомі] напади гострої істерії і не хутко від неї вибавились (Л. Укр., V, 1956, 395).
2. Виводитися, зникати.
3. тільки недок. Пас. до вибавля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 348.