ВИБАЛУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БАЛУШИТИ, шу, шиш, док., перех., розм. Широко розкривати, витріщати (очі). Дехто.. вибалушує очі і перебігає зором усю довгу, просту, як лінія, стежку (Черемш., Тв., 1960, 88); — А ви, хлопи, чого очі вибалушили? (Козл., На переломі, 1947, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 348.