ВИБАСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БАСУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Раз у раз басувати; басуючи, бігти (про коней); // Виїжджати на коні, що басує. Врешті Карпо Кирилович скочив у сідло, вибасував наперед (Мушк., Чорний хліб, 1960, 68).
2. перен. Бігати підскакуючи, стрибати (про дітей). На узбіччі дороги виладнувалася верхи на палицях дітвора, завидькувато гляділа Дорошеві вслід.. Вони [діти] притихли, доки він проїхав, а потім з гиканням та іржанням понеслися по дорозі, вибасовуючи та прикевкуючи, як справжні жеребчики (Тют., Вир, 1960, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 348.