ВИБАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́БАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Просити вибачення, усвідомлюючи свою провину. Дуже вибачаюсь, що самому ніколи забігти до Вас (Мирний, V, 1955, 426); Знала, що даремно образила подругу. Першою думкою було вибачитись (Донч., V, 1957, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 349.