ВИ́БЕШТУВАТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Вилаяти. Вибештував, буде з його (Номис, 1864, № 3804); З великої досади вибештували вони добре своякиню, що невтішно ридала (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 349.