ВИБО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́БОРОТИ, рю, реш, док., перех. Боротися за щось; здобувати що-небудь упертою боротьбою. Треба собі життя виборювати та якось там сили набиратися, а там вже, може, якось воно інше буде (Л. Укр., V, 1956, 51); Цієї весни [1945 р. ] Європа виборювала собі право на життя. Штурмували Берлін радянські армії, визволяли Балкани, поспішали на допомогу Златій Празі (Загреб., Європа 45, 1959, 545); — Я так гадаю, що люди все-таки виборють собі волю, хоч її пани і міцно з рук не випускають (Кочура, Зол. грамота, 1960, 537); // Здобувати щось внаслідок наполегливої праці, докладаючи багато зусиль. Страждав наймит, виборюючи шматок хліба, тільки б животіти під буковинським сонцем — іншого він не знав (Ле, В снопі.., 1960, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 355.