ВИ́БРОДЖЕНИЙ 1, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́бродити1.
2. у знач. прикм. Старий, виношений (про одяг, взуття). В руках несла Катря.. великі чоловічі старі виброджені чоботи (Головко, II, 1957, 373).
ВИ́БРОДЖЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́бродити2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 672.