ВИБУ́БНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́БУБНИТИ, ню, ниш, док., неперех. і перех., діал. Бити в барабан, бубон, публічно сповіщаючи про що-небудь. Сьогодні в місті чую: витрублюють, вибубнюють на ринку (Фр., VIII, 1952, 22); Бохтар Шепа, за наказом.., вибубнив на кутках, що родини Романа Хижняка й Івана Човбана заслані в табори каторжної праці (Скл., Карпати, II, 1954, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 357.