ВИ́БУХАТИ, аю, аєш і ВИ́БУХНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Раптом вимовити, викласти все одразу.
ВИБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло і рідше ви́бух, ла, ло; док. 1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, спеціальні снаряди). Незабаром і на валу, і біля рову почали вибухати бомби, а ядра з свистом котилися по землі, здіймаючи куряву (Кочура, Зол. грамота, 1960, 150); Міна може вибухнути під кораблем раніше, ніж потрапити в трал (Ткач, Моряки, 1948, 124); // Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час з сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази). Властивість цієї породи — боронити штрек: на випадок, якби тут вибухнув гримучий газ, порода душить його (Кач., II, 1958, 99); // Розриватися, розлітатися на частини від вибуху. Один літак вибухнув високо — в небі, бо зенітний снаряд влучив йому, мабуть, у касети з бомбами (Кучер, Чорноморці, 1956, 70); Котел міг вибухнути (Донч., І, 1956, 449); // Раптово і з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися. Вони [вогняні гори] тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум’я (Коцюб., І, 1955, 354); З гудка вибухнула пара — різко стрибнула вгору і рвонулася (Донч., І, 1956, 454).
2. перен. Раптово виникати, починатися з великою силою. З боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (Гончар, Таврія.., 1957, 326); Європейська війна, яку протягом десятиріч підготовляли уряди і буржуазні партії всіх країн, вибухнула (Ленін, 21, 1950, 11); На ранок був день його народження. І тоді вибухла їх перша сутичка з матір’ю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 154); // Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.). Дикий кашель вибухає з грудей Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 299); Наллялися вже були кров’ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів (Крот., Сини.., 1948, 16); // чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін. Тут вибухла Марійка нараз голосним плачем (Коб., II, 1956, 37); Молодь вибухла реготом, заплескала в долоні (Воскр., Весна.., 1939, 17); // Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів. Підлеглі Самієва, які бачили в ньому лише сувору, з норовом людину, здатну часто вибухати, наче порох, тепер не пізнали б свого командира (Гончар, I, 1954, 14); Я вибухну, якщо Валентин Модестович повторить зараз бодай соту частку того, що я почув од нього… (Шовк., Інженери, 1956, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 358.