ВИ́БІЛІТИ, іє, док., рідко. Те саме, що ви́білитися 2. Всі в нових мундирах, що не встигли ще вибіліти на дощах, сонці, всі в скрипучих чоботях і черевиках (Чендей, Поєдинок, 1962, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 352.