ВИ́БІРНИЙ, а, е. 1. спец. Який має властивість діяти на певні, конкретні види. Встановлено, що в люпинового довгоносика є вибірна здатність не тільки до певної культури, але й до певних видів у межах однієї й тієї ж культури (Колг. Укр., 12, 1956, 17).
2. рідко. Який виділяється доброю якістю; кращий, добірний. [Аврелія:] Я пурпуром вертеп йому встеляла, вибірні квіти сипала у ясла (Л. Укр., III, 1952, 281); Трохи вбік, за оселею діда Дуная, тягнеться вибірний ліс (Стельмах, Хліб.., 1959, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 353.