ВИ́ВЕРНУТИЙ, ВИ́ВЕРНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вернути. Лежать [деревця] зрубані, вивернуті з корінням, прибиті курявою і вже зів’ялі (Кучер, Чорноморці, 1956, 139); Вони дивилися вслід химерному панові, що йшов модною вулицею Коломиї з вивернутими кишенями (Кол., Терен.., 1959, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 361.