ВИ́ВЕРШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вершити. Стіг був уже давно вивершений, накритий околотом і переперезаний навхрест (Фр., II, 1950, 25); Коли на сході почали пригасати зорі, до греблі потяглися перші гарби, вивершені збіжжям і дітьми (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120); Це ж будова їхня на Дніпрі! Вивершена і струнка біліє, видна на весь світ із висоти (Шер., Дружбою.., 1954, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 363.